| Старші офіцери Легат (від лат. Legatus, лат. legare, «наказувати, призначати, делегувати») - посланець римського сенату. Пізніше - імператорський намісник у римській провінції. Також легат - вища посада у римському легіоні (командир легіону або старший морський офіцер чи командувач з'єднанням флоту).
У часи імперії було три види легатів:
Legatus Augusti pro praetore був посланцем імператора і управляв його іменем провінцією і військами.
Legatus legionis управляв легіоном у провінції
Legatus proconsulis допоміжний службовець упраляючого (Проконсула) "сенаторської" провінції.
Трибу́н (лат. tribūnus — народний трибун; чиновник, утворене від лат. tribus — округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі, яке спочатку означало третя частина римського народу).
У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни: у давньоримській армії — командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах.
Військовий трибун (лат. tribunus militum) — командна посада в римському легіоні. У епоху Республіки в кожному римському легіоні було декілька (зазвичай шість) трибунів, які повинні були командувати легіоном по черзі. Як правило, військові трибуни походили із знатних сімей. Проте, оскільки вони часто не мали достатнього досвіду, а розпорошення командних функцій істотно утрудняло керівництво легіоном, вже в епоху, безпосередньо передуючу громадянським війнам (зокрема, під час війни в Африці проти царя Югурти), полководці передовіряли керівництво легіоном легатам, як правило, досвідченим воєнноначальникам, своїм друзям або родичам. Трибунам при цьому залишалися допоміжні і дорадчі функції, а також командування окремими виділеними підрозділами в одну або декілька когорт. В епоху Імперії в кожному легіоні був один військовий трибун з числа сенаторів (другою за старшинством в легіоні після легата) і п'ять — із стану вершників.
Народний трибун — (лат. tribunus plebis) посадовець, згідно римської традиції з 494 р. що до н. е. щорічно обиралося з плебеїв на зборах по трібам. Посада народних трибунів була введена для захисту прав плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. В період пізньої республіки щорічно вибирали 10 трибунів.
Якийсь час в IV столітті вибиралися так звані трибуни з консульською владою, які заміняли консулів (їх могло бути не два, як консулів одночасно, а більш, наприклад, чотири), що з'явилося поступкою патриціату плебейству. Надалі, коли плебеї дістали доступ до всіх магістратів, необхідність в таких трибунах відпала.
Трибуни мали право накладати вето на розпорядження або ухвали будь-якого магістрату (окрім диктатора і цензора) і сенату, заарештовувати і засуджувати до штрафу магістратів (окрім диктатора) і пересічних громадян, скликати збори плебеїв, засідання трибутних коміцій і сенату і головувати на них, видавати едикти і пропонувати законопроекти.
Особа народного трибуна вважалася недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребують захисту, і не могли покидати Рим більш ніж на добу. Їх влада була обмежена міською межею Риму. Вищий підйом римської демократії пов'язаний з діяльністю народних трибунів Тіберія і Гая Гракхів. Зі встановленням імперії інститут народних трибунів втратив самостійне значення, але продовжував існувати у формі «трибунської влади» імператора.
Гай Юлій Цезар став першим довічним трибуном, що забезпечувало йому особисту недоторканність. Октавіан Август, Тіберій і подальші принцепси також приймали довічну трибунську владу.
Народний трибунат проіснував до III століття.
Префект (лат. praefectus, від лат. praeficere = «очолювати»)- римська посадова особа, що стояла на чолі управління окремою частиною адміністрації, суду, державного господарства чи армії. Походили як правила із стану сенаторів чи еквітів.
Praefectus urbi формальний представник (царя) імператора у Римі. Командир Cohortes urbanae. У республіканський період, коли на чолі держави стояли консули легко міг бути замінений іншою посадовою особою, міська Префектура стала майже зайвою розкішшю або просто формальністю. На весь час святкування feriae latinae, коли вища магістратура виїжджала з Риму, призначався консулом тимчасовий префект (praefectus feriarum latinarum). Значення міських Префектів надзвичайно посилився в період принципату. Ще за Августа і Тіберія не було постійних префектів. Однак з другої половини I ст. всі функції преторів і еділів поступово поглинаються префектурою. Юрисдикція Префекта поширювалася на 100 миль навколо Риму, і йому були підпорядковані 3 поліцейські когорти по 1000 чоловік кожна (cohortes urbanae).
Praefectus aerarii militaris
Три сенатори, що займели цю префектуру у функції якої входило управління касою ветеранів.
Praefectus aerarii Saturni
Два сенатори, які управляли держівною казною.
Praefectus alimentorum
Сенатор, який управляв фондом допомоги потребуючим дітям.
Praefectus frumenti dandi
Два ех-претори, відповідальні за безплатний розподіл зерна у Римі.
Praefectus Aegypti
Управляючий Єгипту. Найвища посада для стану еквітів. Пізніше друга після Префекта Преторії.
Praefectus annonae
Відповідальний за постачання зерна у Рим. Посада була також у інших містах римської імперії.
Praefectus civitatis
Управляючий певного регіону, для якого ще не було створено провінціального управління. Приклад — Понтій Пилат — Префект Іудеї.
Praefectus vehiculorum
Керуючий cursus publicus, державного управління субсидій.
Praefectus praetorio
Префект преторія — спочатку військова, пізніше цивільна посада управління імперією.
Praefectus vigilum
Начальник 7 команд пожежників і поліцейських команд (cohortes vigilum) організованих Августом.
Praefectus legionis
Командир легіонів розташований у Єгипті. Відповадав Legatus legionis при інших легіонах.
Praefectus cohortis та Praefectus alae
Командири допоміжних військ (Когорти чи али).
Praefectus castrorum
Командир військового табора -Каструма.
Praefectus classis
Командир Давньоримського флоту.
Praefectus orae maritimae
Командир берегової охорони.
Praefectus fabrum
Командир майстрів для виконання робіт. Начальник обозу й облогових машин (tormenta)
Інші префекти
Praefectus sociorum (socium) називалися командири союзних контингентів, що відповідали за рангом легіони трибун. Кожен консул призначав 12 П. з римлян для командування окремими частинами корпусу союзників, сполученого з двома його легіонами.
Praefectus iuri dicundo надсилався з Риму для судочинства в ті міста, які не користувалися повним самоврядуванням. Ця назва збереглася за вищими суддями таких міст навіть після Юліїв закону, дарував префектурам права повного громадянства, отже — і право вільного обрання суддів.
Praefectus evocatorum — начальник евокатів;
Praefectus navis — командир військового корабля;
Praefectus remigum — начальник веслярів;
Пріміпіл (лат. primus pilus або лат. primipilus — «перший пілуса») — найвищий за рангом центуріон легіону, що стояв на чолі першої центурії першого когорти. У I—II століттях міг дослужитися до стану Вершників, при домінаті перетворився на посаду при продовольчому відомстві.
Пріміпіл по положенню був помічником командира легіону. Йому була довірена охорона орла легіону; він давав сигнал до виступу легіону і розпоряджався подачею звукових сигналів, що стосуються всіх когорт; на марші він знаходився на чолі армії, в бою — на правому фланзі в першому ряду. Його центурія чисельністю нараховувала 400 добірних воїнів, безпосереднє командування якими здійснювали кілька командирів нижчого рангу. Для того щоб дослужитися до пріміпіла, слід було (при звичайному порядку служби) пройти всі центуріонські ранги. Зазвичай цього статусу досягали після 20 і більше років служби тобто у віці близько 50 років.
Пріміпіл буквально означає «перший пілуса» (pilus — маніпул тріарія). Останнє слово походить від pilum (Пілум — метальний спис), і через подібність слів термін іноді неправильно перекладається як «центуріон першого списа».
Пріміпіл підпорядковувася тільки 8 офіцерам: легату (Legatus legiōnis), командиру легіону; старшому трибуну (tribunus laticlavus); префекту табора (praefectus castrorum) і п'ятьом молодшим трибунам (tribūnī angusticlāviī).
| |
