Центурія (лат. centuria, від centum — сто) — одиниця майново-вікової класифікації громадян в Стародавньому Римі, на основі якої комплектувалося римське військо.
Введена царем Сервієм Тулієм (VI століття до н.е.). Всі громадяни були розділені на 5 майнових розрядів, що виставляли певну кількість центурій і мали відповідну кількість голосів в центуріатних комісіях.
У епоху Імперії центурія зберігала значення військового підрозділу, будучи частиною когорти у складі легіона. Центурія складалася приблизно із ста (зазвичай - 80) воїнів і підкорялася центуріону. Центуріон вибирався з досвідчених солдатів або призначався полководцем. Звання центуріона приблизно відповідає капітанові, але по соціальному положенню центуріони належали до солдатів.
