Римська імперія відіграла важливу роль у розвитку людства. З точки зору Римської імперії історію людства останніх трьох тисячоліть (від IX ст. до н. е. до XX ст.) можна розглядати наступним чином: місто-держава Рим (Королівська доба (753 р. до н. е. — 510 р. до н. е.).
Легендарне заснування Риму втікачами з іншого стародавнього міста-держави — Трої. Див. Стародавній Рим. Римська республіка. (509 р. до н. е. — 133 р. до н. е.)
Поширення впливу Риму на інші міста-держави Середземного, а потім і Чорного морів. Цікаво, що в грецькій мові цей період називається Ρωμαϊκή Δημοκρατία (Римська демократія). Цей період закінчується періодом громадянських війн (133 р. до н. е. — 28 р. до н. е.).
Старожитня (антична) Римська імперія.
Зростання впливу військових на життя і владу Римської республіки. Зміна форми управління і перетворення її на імперію, грецькою — Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (Римська автократія, Римське самодержавство). Завоювання і поширення впливу Римської імперії на землі, які знаходяться поблизу від Середземного і Чорного морів, вихід до Атлантичного океану і досягнення Британії.
Стародавній Рим характеризується автократичною формою державного правління. В цей час цивілізація Стародавнього Риму досягла свого найбільшого розквіту та домінувала на заході Євразії. Приблизно у цей же час найбільшого розквіту досягає і Китайська імперія (династія Хань).
Ще у часи республіки, задовго до проголошення першого імператора, Рим поширював свої володіння за рахунок завоювань. Проте Римська імперія зуміла об'єднати значну територію з багатьма народами, мовами та релігіями не тільки як держава, але й як форма суспільства та світова ідея (лат. imperium sine fine — безмежна імперія). Під час правління імператора Траяна внаслідок завоювання Дакії у 116 році до н. е. під владою Риму знаходилась держава обсягом 5 900 000 км2. Влада імператора замінила 500-літню владу Римської республіки (509 до н. е. — 133 до н. е.). Це стало можливим завдяки ослабленню держави внаслідок громадянських війн (133 р. до н. е. — 28 р. до н. е.). Існує декілька пропозицій щодо початку часового відліку імперської доби, серед них:
44 до н. е. — призначення Юлія Цезара довічним диктатором
2 вересня 31 до н.е.— перемога Октавіана у битві при Акції та кінець громадянських воєн
16 січня 27 до н.е.— присвоєння Октавіану титулу Авґуст (лат. Augustus) Римським сенатом, таким чином встановлення першого Римського імператора
Кінцем імперської доби стародавнього Риму прийнято вважати 4 вересня 476, коли Західну Римську імперію завойовують германці. Також розрізняють два періоди імперської доби: принципат та домінат.
Принципат (27 р. до н. е. — 283 р. н. е.). Період, коли імператор був першим — принцепсом, принцем, серед рівних йому римських старшин — сенаторів.
Домінат. (284 р. н. е. — 394 р. н. е.). Період, коли імператор був господарем і богом у Римі — dominus et deus (господь і бог). Цей період почався правлінням імператора Діоклетіана
Перенесення столиці імперії до нового Риму — Константинополя і розпад її на дві частини — західну і східну.
Костянтин Великий переносить столицю до Константинополя (Царгорода), запроваджує на державному рівні нове віровчення — християнство.
Онуки Костянтина Великого ділять імперію на три частини, з яких дві потім об'єднуються в одну.
Падіння західної частини імперії і піднесення східної частини імперії (Візантії) — див. Візантійська імперія. Перетворення західної частини Римської імперії на нове утворення — Священну Римську імперію.
Падіння східної частини Римської імперії у 1453 році і утворення на її основі Османської імперії (один з титулів османських султанів — імператор римський).Піднесення Священної Римської імперії під час XV—XVII ст. Піднесення впливу Москви (третій Рим), що послужило основою для зародження і розвитку Російської імперії.
Поступовий занепад і розпад Священної Римської імперії, зокрема перетворення її на Священну Римську імперію германського народу. Розвиток Османської і Російської імперій. Розпуск Священної Римської імперії на початку XIX ст і передача її прав і обов'язків іншим державам того часу, зокрема Німецькій, Австро-Угорській, Іспанській і Британській імперіям.
Початок занепаду інших правонаступників. Розпад протягом XX ст. усіх правонаступників Римської імперії — Османської, Російської, Іспанської, Австро-Угорської і Британської. Серед політичних причин початку Першої Світової війни — ідея відвоювання Константинополя Російською імперією. Розпад Османської, Австро-Угорської і Російської імперій у результаті Першої Світової війни.
Короткочасне утворення фашистського Третього Рейху (Третьої імперії). Розпад Третього Рейху і Британської імперії у результаті Другої Світової війни.
До нині відчувається вплив того часу в культурі, правознавстві, технології, мистецтві, мові, релігії, державному устрої, військовій справі та архітектурі західних цивілізацій.
