Молодші офіцери 
Аквіліфер (лат. aquilifer — «орлоносець») — це старший сіґніфер (прапороносець) Римського легіону.
До 104 року до н. е. у вигляді «прапора» (символу легіону) могли використовуватися вовк, вепр, бик, кінь тощо Пізніше був введений єдиний штандарт Аквіла (реформа Гая Марія) у вигляді золотого або срібного орла. Аквіліфер був один на весь легіон, вважався одним з вищих унтер-офіцерів (рангом нижче центуріона) і отримував подвійну платню. Поза боєм аквіліфер виконував функції скарбника легіону і рахівника (завідував заощадженнями легіонерів, поміщеними під захист прапора). 
Відомі зображення аквіліферів показують їх з непокритою головою (на відміну від сігніферів та інших більш дрібних прапороносців, що носили звірині шкури). Орел легіону повинен був знаходитися поряд з центуріоном першої центурії першої маніпули першої когорти, тобто аквіліфер фактично супроводжував центуріона-пріміпіла.
Сіґніфер (лат. Signa — знак, лат. for — нести) — у давньоримської армії молодший офіцер, що ніс емблему когорти або легіону — Сіґнум. Носили спеціальний шолом, який прикривався маскою та до якого була причеплена голова хижого звіра — вовка, лева, ведмедя. Кожна центурія в легіоні мала свого Сіґніфера (тому їх було 59). Сігніфером когорти був сігніфер її першої центурії. Сіґнум являв собою довгу дерев'яну жердину, увінчану фігурою відкритої людської долоні — манусом (manus), що означає клятву вірності, принесеної солдатами. Часто Сіґнум був прикрашений дисками і медальйонами.
Сіґніфер центурії також був скарбником, який відповідав за виплату платні солдатам, збереження їх заощаджень і фінансове управління підрозділу. Сіґніфери отримували подвійну платню звичайного легіонера.
Опціон або оптіо(від лат. optio, optiōnēs, від optāre — бажаний, вибраний) — давньоримське звання, заступник центуріона. Вибирався центуріоном і належав до principales — молодших офіцерів.
Оптіо мав функції тактичного заступника центуріона, а в разі його смерті вступав на його посаду та приймав на себе командування Центурією і ставав при цьому Optio centuriae. Поза полем бою мав різноманітні позиції:
Optio ad spem (ordinis): найвищий ранг Оптіона, перед вступом на посаду центуріона.
Optio ballistariorum: командував катапультами
Optio carceris : начальник військової в'язниці.
Optio custodiarum: начальник караула
Optio equitum: заступник командира кавалерійської частини
Optio valetudinarii: управляючиу лазаретом
Опціон отримував подвійну платню простого легіонера. Посада оптіона була у різноманітних військових формуваннях і навіть в цивільній управі був optio ab actis urbi — свого роду секретар міського префекта.
Тессерарій (від лат. tessera — глиняна дощечка) — військове звання командира варти у римському легіоні . Тессерарій належав до principales — молодших офіцерів, і відповідав по функціях теперішньому сержанту чи старшому сержанту. Підпорядковувався Центуріону. Тессерарій відповідав за повідомлення і звіти варти свого підрозділу які передавалися старшим офіцерам. Він був відповідальний за організацію вартування та передачу паролів які і записувалися на глиняних дощечках. Отримував у півтора рази більшу платню як звичайний легіонер. Була лише одна посада Тессерарія у кожній Центурії
Декан, Деканус (лат. Decanus) — означає латиною «головний з десяти». Термін виник у римській армії і став використовуватися згодом для підлеглих посадових осіб у Візантійській імперії, а також різних посад у церкві, та інших закладах.
Декан спочатку був командиром contubernium — загону з 8 легіонерів, які жили в одному наметі і були найменшим структурним підрозділом римської армії. Не слід плутати з decurio, титулом даним цивільним чиновникам, а також командирам (turmae) — кавалеріських загонів.
Сурмач (Cornicen): сурмачі у легіоні, що грали на мідному розі — Корну (лат. Cornu). Знаходилися поряд з прапороносцем, віддаючи команди на збір до місця призначення і передавав солдатам накази командира сигналами горна.
Тубіцен (Tubicen): Сурмачі, які грали на «тубі», що являла собою мідну або бронзову трубку. Тубіцени, що знаходяться при легаті легіону, закликали воїнів до атаки або сурмили відступ.
Буцінатор — (Bucinator): Сурмачі, що грають на Буцині.
Імаґініфер (лат. Imaginifer) — назва прапороносця (поряд з Вексилярієм) у римській армії. Він ніс штандарт із зображенням імператора, який служив постійним нагадуванням війську про його вірність імператору. Ранг Імаґініфера з'явився в легіонах після того, як був заснований Культ Імператора під час правління Августа. 'Imago' представляв собою об'ємний портрет з металу, який несли тільки в першій когорті.
Вексилярій (лат. vexillarius, від лат. vexillum — прапор, штандарт) — назва прапороносця у римській армії.
Вексилярій був одним із сіґніферів римського легіону. Він міг бути також aquilifer (носив золотого або срібного орла) і imaginifer (з будь-яким іншим зображенням, наприклад імператора).
Вексилярії також були солдати відіслані з основної частини у розпорядження іншої.
Вексиляріями також позначалися повторно зараховані на службу ветерани. Вони мали свою частину (vexillatio) і особливий штандарт (Vexillum) у складі легіону.
| 
