| 
Легіо́н (лат. Legio, від lego — збираю, набираю) — основна військова організаційна одиниця в армії Стародавнього Риму.
Легіон складався з 5—6 тис. (у пізніші періоди — до 8 тис.) піхотинців і декількох сотень вершників. Кожен легіон мав свій номер і назву. За письмовими джерелами, що збереглися, ідентифіковано приблизно 50 різних легіонів.
На чолі легіону в період Республіки стояв військовий трибун, в період Імперії — легат.
Історія У епоху римського царства легіоном називалося все римське військо, що було міліцією чисельністю близько 3 тис. чоловік піхоти і 300 вершників з числа заможних громадян (locupletes), що збиралися лише під час війни або для військового навчання. Легіони поділялись на два призови: juniores (від 17 до 46 років), які складали діючу міліцію, і seniores (47—60 р.), тобто запас.
Тип організації: племінне ополчення, що пропорційно формується із складу основних родів (курій) за десятковим принципом (кожен рід виставляв 100 піхотинців — центурію і 10 вершників — всього 3300 чоловік); кожним загоном ополчення в 1000 чоловік командував трибун (від триба — племені). Легіон Сервія Тулія (VI століття до н. е.)
Організація: майновий ценз і вікове ділення (більш старші знаходилися в резервах і гарнізонах), загальний військовий обов'язок для громадян, вище командування — два військові трибуни.
Тактика: основна побудова фалангою з кіннотою на флангах і легкою піхотою поза строю.
Озброєння: 1 і 2 ряд бойового порядку — найбільш заможні — бронзовий панцир, шолом, круглий щит, поножі, меч, спис, дротик, подальші ряди (всього 6) мають усе більш легке озброєння.
У 5-4 ст. до н. е. число легіонів збільшилося до 2-4 і більш.
З початку 4 ст. до н. е. воїнам було встановлено невелику плату.
Легіон налічував 3000 чоловік важкої піхоти (принципи, гастати, триарії), 1200 чоловік легкої піхоти (веліти) і 300 чоловік кінноти.
Різні категорії комплектувалися різними майновими класами римських громадян і мали різне озброєння.
Важка піхота ділилася на 30 тактичних підрозділів — маніпул (по 60-120 воїнів, що складали 2 центурії), яким додавалися веліти.
На чолі легіонів в період республіки стояв трибун, в період імперії — легат.
В кінці 2 ст. до н. е. Гай Марій скасував відмінність в озброєнні важкої піхоти і комплектуванні різних категорій воїнів і змінив організацію легіонів, з'єднавши кожні 3 маніпули в когорту.
У зв'язку з розоренням вільного селянства була скасована військова повинність, солдатам було збільшено плату, і римська армія стала професійною найманою армією.
При імператорі Августі число легіонів досягло 75, до кінця його правління скорочено 25, але чисельність легіонів збільшено до 7 тис. чоловік. Легіонам були привласнені номери і різні найменування, кожен легіон мав «прапор» — срібного орла на жердині.
При розділі Римської імперії (кінець 4 ст. н. е.) в Східній імперії було 70, в Західній — 63 легіони.
Назва «легіон» вживалася в 16-20 ст. для різних військових формувань у Франції, Великобританії, Німеччині, Польщі, Росії.
| |
